File:Аутогенна теорія походження джгутика еукаріот (війки).jpg

Українська: (A) Еукаріотична клітина, в якій розвивалася протовійка, ймовірно, вже мала внутрішньомембранну систему, ядро і цитоскелет із актину та мікротрубочок, що сходилися в ЦОМТ. (B і B’) Спрямований транспорт компонентів клітинної мембрани до певної ділянки плазмолеми, яка почала випинатися через спрямований ріст мікротрубочок, закріплених на ЦОМТ. Таке випинання могло перетворитися на спеціалізовану структуру із мембраною специфічного складу (підтримувався дифузійним бар'єром). (C) Новоутворена протовійка, скоріше за все, здійснювала ковзаючі рухи та сенсорну функцію, що сприяло подальшому розвитку органели. (C’) До збирання структури була залучена система інтрафлагелярного транспорту. (D) Далі розвивався пучок мікротрубочок, який формував спеціфічну композицію закритих і відкритих мікротрубочок, утворюючи структуру із симетрією 9-го порядку, здатну до згинання завдяки наявності молекулярних моторів. (E) Отже, предкова війка могла мати наступні характеристики: (a) центріоль/базальне тіло із симетрією 9-го порядку, утворене триплетами мікротрубочок, «колесом воза», бічними придатками та набором білків – UNIMOD (UNIversal MODule); (b) аксонема з моторною і сенсорною функціями, складена з дев'яти дуплетів, центральної пари мікротрубочок, зовнішніх та внутрішніх динеїнових ручок, що підтримувалося системою інтрафлагелярного транспорту; (c) спеціалізована мембрана, утворена дифузійним бар'єром як на рівні мембрани, так і на рівні дифузії компонентів у перехідній зоні; (d) спрямований транспорт мембрани та інших компонентів від апарату Гольджі до основи війки.