File talk:Ukraine-Podiliya.png

Source specification

Alex Tora , or others: could you please provide a precise source?
-If you picked the file from the internet - please provide a specific URL.
-If you digitized it yourself, then please state so and therefore please specify the book you took as source, e.g. giving the ISBN number. If possible add pagenumber.
-If you made a diagram yourself - please provide your Template or data-source
-If there is a sourcecode used in generation, it is highly appreciated to provide it.
Thanks in advance. --Itu (talk) 20:23, 24 November 2020 (UTC)

Changes of 28 october 2022

Згадуються інші історичні регіони та нова назва Кропивницький. Сучасні українські географи не важають українськими історичні русі регіони (Полісся, Волині, Східної Галичини, Закарпатської Русьі, Буковини, Буджаку, Поділля, Едісані, Запоріжжя, Свобожанщини, Тавріи й Меотіи) які для них є лише екзонімами; для Меотії вживають «Північне Приазов'я» (або советське позначення «Дон-бас»). Вона з часів незалежності віддала перевагу «історизації» советські області успадкували від УРСР шляхом присвоєння їм прапорів і гербів. See Andreas Kappeler's Petite histoire de l'Ukraine, Institut d'études slaves, Paris 1997, ISBN 978-2-7204-0319-4.

Other historical regions and the new name Kropyvnytskyi are mentioned. Modern Ukrainian geographers do not consider the historical Russian regions (Polyssia, Volhynia, Eastern Galicia, Transcarpathian Russia, Bukovyna, Bujak, Podillia, Edisan, Zaporizhzhia, Svobozhanshchyna, Tavria and Meotia) as Ukrainian, which for them are only exonyms; for Meotia, they use "Northern Azov" (or the Soviet designation "Donbass"). From the time of independence, it preferred to "historicize" the Soviet regions inherited from the Ukrainian SSR by assigning them flags and coats of arms. See Andreas Kappeler's Petite histoire de l'Ukraine, Institut d'études slaves, Paris 1997 , ISBN 978-2-7204-0319-4. Qualimac (talk) 15:27, 28 October 2022 (UTC)